ДОГОРЮВА́ТИ, РЮ́Ю, ЄШ,
Догорюва́ти, рю́ю, єш, гл. Дожить съ горемъ пополамъ. І коли вже я свого віку гіркого догорюю? Славяносерб. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 408.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ДОГРІБА́ТИ, БА́Ю, ЄШ, →← ДОГОРИ́